Літературно-науковий вісник_1931_Том 105_Книжка 04!!!.pdf

(4014 KB) Pobierz
.
.
.
.
289
МАХАР:
Єрусалимом . . . 289
■ ЛАВ ЯРИЙ:
ЯРІ
і
. . .
.290
•>тика
\УШКОВ
. . 291
:топрав
І ІЬ Ж И Ч :
. . 297
.і�½езийці
_здвій�½иком 298
. ЧЕХОВИЧ:
і
ритміч�½е мистецтво
" поезії!
. 309
чРОВЕЦЬ ЧСВВ:
>
аїйська
освятство
. , . 316
. , . 324
ДРО ЗДО В:
Голстой в Яс�½ій
. . . .
. . 328
ПЯССЕР:
, теоретик
у.
. . .
331
/ГУЛА:
_. Кеплєр . . . 4 336
і Ю РСЬКИЙ:
зрія О'Ко�½�½ор-Вілі�½-
..........................356
ЧЕХОВИЧ:
чатки укр. �½ації . · . 349
. рекляма і дій-
. . . . .
. 358
виводу відповіди
Іелухи�½а . . . . · 365
>
авторитетів
ового фільму
. .
и до Редакції
ресовий фо�½д
к�½ижки .
.
.
.
.
.
.
.
369
374
376
383
383
834
РІЧНИК XXX.
К�½ижка IV.
Т. СУ.
За квіте�½ь.
ЛІТЕРАТУРНО -
Н А У К О В И Й
Ійїй
ВІСТНИ
ЛЬВІВ-ТЕРНОПІЛЬ.
Ш·
З ДРУК АРН І А . САЛЄВИЧА М1ЦКЕВИЧА
9.
,
.
.
.
.
digitized by ukrbiblioteka.org
digitized by ukrbiblioteka.org
Дажбожич,
О с і �½ ь »
(Тій — що біч�½ого �½е збаг�½ула).
В де�½ь — ти горда в оста�½�½ій красі
В де�½ь — у злоті та черве�½і лицяі
Яс�½е со�½це — твоїх голосі�½ь
Не почує. Умреш як орлиця!
Мід�½ий захід твоїх вечорів
Ра�½о кров заховає в ті�½ь сизу
И �½іч з під влад�½о залама�½их брів
Вцілить жахом — �½е�½аче з обрізу!
Сіють в тьмі аж тоді смерти жах
Очі �½очи в розпатла�½их хмарах,
А злий вітер �½а голих полях
З�½явшись мчить тем�½их марищ отару...
В �½іч
вітри �½ад тобою голосять,
Диким стого�½ом ширять одчай —
— Та вже вра�½ці з�½ов горда ти, осі�½ь,
З�½ов в кармази�½ вдягаєш свій жаль!
І свавіль�½о, �½е�½аче вес�½ою
Вітер дме в мідя�½ий саксафо�½!...
Мід�½е листя шуршить під стопою...
Піс�½я смерти
Й Ж И Т Т Я ' — в
у�½ісо�½...
Й. С. Махар.
Під
Єрусалимом.
Стирчали три хрести за містом,
�½а �½их — скрівавле�½их три тіла.
Черво�½і вечорові хмари
пливли �½ад палацами, храмом,
домами, мурами й садами,
і вітер, �½есучи ті хмари,
гойдав олив сріблясті хвилі
�½а тих горах, що за Кедро�½ом.
Від шибе�½иць до брами міста
юрба цікавих повертала,
бо вже це рухались тілд,
digitized by ukrbiblioteka.org
Три вої�½и хрестів гляділи.
Римля�½и�½ — сот�½ик, Рим згадавши,
зітхав за же�½щи�½ами, цирком
і, лаз�½і й Форум уявивши, —
твердою лайкою обки�½ув
�½ечисте місто, що вже спало,
і �½арід цих Жидів яечистих.
До Ґаллії думками ли�½ув,
сумуючи, вартів�½ик другий.
Згадав ліси, багаті звірем,
потоки зим�½і і прозорі,
жі�½ки русяві й пов�½отілі,
ви�½о у келихах та співи —
згадав і зором, пов�½им люті,
обвів �½е�½авис�½у краї�½у.
А третій, Африка�½и�½ смаглий,
�½а спис зіпершися бездум�½о,
блудив байдуж�½ими очима
по трьох тілах в загуслій крбви,
по місту в суті�½і багря�½ій
і по хребтах горбів імлистих,
і по гаях олив хвилястих —
ві�½ �½е пригадував, �½е мислив,
лиш �½уд�½о й довго позіхав.
к�½иги
„Jed
г
Judey*·), З
ч есь к о ї п ереклав
Евге�½ Мала�½юк.
Ярослав Ярий.
Е р о т и к а .
І спраглих уст моїх роскіш�½а туга
Шептатиме, як сумерком де�½ь зблід�½е...
(Нап�½уті стру�½и, випрямле�½і туго
Роздзво�½ять в то�½ах щось так рід�½е...)
От кучері шовкові, кучері злотисті...
...Головка в�½из і смутком злоті ру�½а...
(Мі�½иться перелив�½о віч твоїх �½амисто,
І голос твій — �½а сріб�½их стру�½ах...)
(Так, �½аче казка.) Пристрас�½о доло�½і...
І тиша. Сріб�½а тиша вечорів лип�½евих...
Уста твої — розквітлі, кармі�½ом черво�½і
У шепті туж�½ім — мов зітха�½�½я меви.,.
digitized by ukrbiblioteka.org
С. Даушков.
Костоправ.
I.
Це було �½ебезпеч�½о. Правда кі�½ь був в �½ього вивче­
�½ий, силь�½ий і швидкий. Але щоб їдучи верхи дог�½ати
зайця і вбити його з ко�½я �½агаем — в це важко було пові­
рити... А проте то була д ій с�½ість! Ще вчора у вечері па�½
Лозовський заложився зі своїми сусідами — поміщиками
�½а поряд�½ий гріш, що �½а ко�½еві в чистім полі доже�½е
зайця і вбє з ко�½я �½агаєм... А оце саме робив до отої вип­
рави приготова�½�½я.
Збори були �½е довгі. Привітався з сусідами, що
приїхали подивитися �½а „заклад“, вискочив �½а ко�½я і пої­
хав �½а поле. За �½им в бричках, верхи і �½а роверах поїха­
ли зацікавле�½і.
З ар аз за селом простягалося розлоге поле, подеку­
ди опереза�½е �½евеличкими горбками. Було саме по ж�½и­
вах і чисте поле �½е могло в собі сховати �½айме�½ше жи­
ве єство. Групка диваків заїзджала зі сходу, щоби со�½­
це �½е мішало оглядати див�½у пригоду. Па�½ Лозовський
їхав �½а самім переді і під час всеї, хоч і короте�½ької
подорожи, �½і од�½им словом �½е зрадив впертої мовча�½ки.
Це був ЗО літ�½ій ю�½ак. В кождім його русі, в кождій
рисі видко було впертого фа�½атика свойого „я“...
Зупи�½илися. Ві�½ повер�½увся до товариства і промо­
вив :
, — Тут кі�½читься моє поле. Буду їхати кроком доти,
доки �½е �½аполохаю зайця; тоді пущуся його здого�½яти.
Напружуйте свої далековиди, а зобачите що я виграв...
Його швидкий зір, здавалося, �½ікуди �½е дивився,
але ві�½ бачив як під межою порх�½ув якийсь птах, як да­
леко карк�½ула воро�½а, і закурликали журливо журавлі;
як осі�½ь �½а кождім місці давала про себе з�½ати і �½аво­
дила �½а чоловіка сум, розваж�½ість.
— По що я їду? — пролетіло в голові Лозовсьхого.
— Чи �½е краще було-б бродити з руш�½ицею?... Ах! чорт
би їх забрав, з тим закладом!
Легкий хруст якогось бадиля звер�½ув увагу па�½а
Лозовського. Ві�½ миттю гля�½ув туди і спостеріг зайчика,
що вискочив з під сухого корча кукілю. Попустив пово­
ди, шурх�½ув ко�½я в боки, під�½яв �½агая і пустився. Спра­
ва виглядала з початку добре; добрий кі�½ь �½а �½евеличкій
віддалі, встиг дог�½ати зайчика і вже Лозовський мав �½а­
мір потяг�½ути
Й 9 Г 9
�½агаєм, але справ�½ий звірик дав круж ­
о
digitized by ukrbiblioteka.org
Zgłoś jeśli naruszono regulamin